Зосима (митрополит московський) біографія

Зосима - митрополит Московський, зведений в цей сан у 1490 р, після смерті митрополита Геронтія, з волі великого князя, собором російських єпископів. До цього часу Зосима був архімандритом Симоновського монастиря в Москві, перебував у близьких стосунках з Іваном III, обертався серед таких людей, як дяк Федір Куріцин, поп Олексій, Діонісій (див. Жидівство), висловлювався проти страти єретиків і тому запідозрений був в еретічестве. Йосип Волоцький повідомляє в "просвітителів" чутки, які звинувачували Зосиму в блюзнірстві, в знущанні над хрестами і іконами, в запереченні загробного життя. На підставі цих "чуток", записаних Йосипом Волоцький, ворогом Зосими, встановилася думка, що Зосима був єретиком і тільки прикидався православним, в інтересах жидівство, для більш зручного поширення єресі. Список "богоотметних" книг, складений Зосимою, а також написане на підставі соборноговироку "Смиренного Зосими повчання всьому православному християнству", прямо спрямоване проти єретиків, мовчання літописів з цього питання, зауваження самого Йосипа Волоцького, що не сховав, що не всі говорили проти Зосима - все це дало можливість професору Павлову відкинути загальноприйняту думку про еретічестве Зосими.

У 1492 р Зосима склав пасхалія на восьму тисячу років. У 1494 р, "своєя заради немочі", або, за свідченням літопису, внаслідок того, що "непомірно тримався пиття і не дбав про церкви Божої", Зосима залишив митрополію і оселився спочатку в Симоновському, а потім в Троїце-Сергієвому монастирі, де в 1496 г. "причащався божественних таїн на орлеца, у всьому святительском чину". Ця обставина теж говорить проти еретічества і вероотступничества Зосими. - Пор. "Російська Історична Бібліотека", т. VI; Макарій "Історія церкви", т. VI; "Сучасні Известия" (1884, | 266); Д. Іловайський "Ще про єресі жидівство" (М., 1884).

В. Б.