Хрущов никита сергеевич

(1894-1971) перший секретар ЦК КПРС з 1953 по 1964 рік, голова Ради Міністрів СРСР з 1958 по 1964 рік

З ім'ям Н.С.Хрущева пов'язаний самий, мабуть, світлий період в радянській історії, який і названий романтично, по-весняному - період відлиги - початок 60-х років XX століття.Багато тоді були повні очікування змін, яке потім змінилося розчаруванням.Хоча заслуги Хрущова безперечні.При ньому жертви сталінських репресій вийшли з таборів, селяни отримали паспорти і могли самостійно розпоряджатися своєю долею, сотні тисяч сімей переїхали з бараків в окремі квартири, які зараз зневажливо називають «хрущовки».

Працюючі люди отримали два вихідних дня, а літні - пенсії.Але Хрущов також залишився в пам'яті сучасників як лідер величезної держави, який стукав черевиком по трибуні Організації Об'єднаних Націй, вимагаючи від здивованих світових лідерів поваги до своєї країни.Кому-то було соромно за нього, але багато радянських людей пишалися своїм керівником, який «показав їм кузькіну мать».

Життєвий шлях Хрущова був таким же, як у більшості радянських політичних діячів.Микита Сергійович був сином селянина-бідняка, найняла на одну з шахт Донбасу.Хрущов також став шахтарем в 15 років.У 1918 році він вступив до Комуністичної партії, а на Громадянську війну пішов комісаром.На XIV з'їзді партії він голосує за Сталіна, потім його наближає до себе Каганович, завдяки якому на початку 30-х років Хрущов стає другим секретарем московської парторганізації.У 1935 році його обирають першим секретарем Московського обкому.

У Москві Хрущов керує великим будівництвом.Після чисток в керівництві компартії України, які він публічно схвалює, в 1938 році йому доручають реорганізацію органів влади в Києві, а через рік - керівництво процесом приєднання Західної України.Він стає Генеральним секретарем компартії України, але залишає свій пост в роки війни, коли, подібно до інших партпрацівникам, був направлений на фронт.

У 1949 році Хрущова знову відкликають до Москви, до секретаріату ЦК, де він поводиться вельми обережно аж до смерті Сталіна в 1953 році.Після смерті вождя йому вдалося заволодіти всіма його постами і на деякий час усунути від влади представників консервативного крила в партії.

У своєму історичному доповіді на XX з'їзді партії в 1956 р Хрущов виступив з викриттям культу особи Сталіна.І хоча проти нього незабаром почалася внутрішньопартійна боротьба, він залишився на посаді першого секретаря ЦК Комуністичної партії.

З ім'ям Хрущова пов'язані і важливі зовнішньополітичні кроки, перш за все нормалізація відносин з Югославією.Після десяти років «холодної війни» він прагнув вивести СРСР з міжнародної ізоляції і приступити до налагодження діалогу із Заходом.У 1959 році Хрущов стає першим главою Радянської держави, який відвідав з офіційним візитом США.

Однак на його діяльності сильно позначався його характер, невміння управляти своїми емоціями.Це мало не призвело до війни зі Сполученими Штатами Америки під час Карибської кризи 1962 року.

Особиста некомпетентність і величезна самовпевненість нерідко призводили до конфліктних ситуацій і у внутрішній політиці.Так, Хрущов розпорядився сіяти кукурудзу в явно невідповідних для неї районах.Політика диктату зверху в сільському господарстві викликала масовий відтік селян з села.

Особливе місце в діяльності Хрущова займали його взаємини з інтелігенцією.Він і тут виявляв себе по-диктаторському.Беручи тільки реалістичне мистецтво, Хрущов абсолютно необгрунтовано обрушився на художників-абстракціоністів, що призвело в подальшому до еміграції талановитих майстрів.Хоча незадовго до смерті, зустрівшись з одним з них, він вибачався і нарікав: «І навіщо я тільки поліз у все це.Це ж абсолютно не моя справа...»Прозріння, як завжди, настав пізно.

Економічні труднощі всередині країни, зовнішньополітичні ускладнення були вміло використані його ворогами.На Пленумі ЦК КПРС 13-14 жовтня 1964 року М.С.Хрущев був звільнений від усіх займаних ним посад.На посаді першого секретаря ЦК його змінив Л.І.Брежнев, а головою Ради Міністрів став А.Н.Косигін.Помер Хрущов в Москві в 1971 році.

Цікаво, що в останні роки він писав мемуари, де відверто зізнавався в скоєних ним помилки.Однак очевидно й те, що по-іншому він діяти не міг, так як був пройнятий духом того самого режиму, який намагався змінити.

Biography-peoples.ru