Вячеслав николаевич щепкин жизнь славяноведы наука биография

Щепкіна В'ячеслав Миколайович (25. V 1863 с. Тімонін, Богородск. У., Моск. Губ.- 2. XII 1920 році, Москва) - славіст, історик болг. яз., палеограф, історик древнеславян. мистецтва. Батько, Н. М. Щепкін, - помітний представник мийок, інтелігенції, публіцист, видавець соч. Кольцова, Огарьова, Полежаєва, Бєлінського, був гласним думи, губ. земським гласним. Дід, М. С. Щепкін - великий рус. актор, один з родоначальників рус. реалістичного театру. Мати, А. В. Щепкіна, уроджена Станкевич, сестра знаменитого філософа Н. В. Станкевича. Дитинство Щ. пройшло при дуже сприятливих умовах. Сім'ю Щепкіна в дитячі роки Щ. відвідували багато видатних діячів рус. культури того часу.

 

Брат Євген Миколайович був проф. історії Новорос. ун-ту. Його ім'ям названа вулиця, на к-рій перебуває Одеськ. ун-т. У 1881 Щ. закінчив із золотою медаллю 3-ю Моск. класичну гімназію. Серед його вчителів слід згадати В. Н. Шенрока, відомого знавця творчості Гоголя. У тому ж році Щ. надійшов на ист.-філол. фак. Моск. ун-ту, де з першого курсу почав слухати лекції Ф. Ф. Фортунатова, Ф. Е. Корша, Н. С. Тихонравова і ін. Пройшов унив. курс по слов'яно-рус. отд-ня. Спеціальні предмети по слов'ян, мовознавства вивчав під керівництвом Дювернуа. Брав активну участь в роботі над великим болг. словником свого вчителя (Т. 1-2. М., 1885-1889). Звідси інтерес Щ. до болг. яз. Після закінчення ун-ту був залишений для підготовки до проф. званню по каф. слов'янознавства.

 

У 1887 прийняв пропозицію І. Е. Забєліна зайняти посаду зберігача Від. рукописів і книг старої печатки Іст. музею. Багаторічна робота в музеї мала велике значення для Щ. і в якійсь мірі визначила характер і спрямування всієї діяльності вченого. Під керівництвом Щ. був складений зразковий алфавітно-систематичний каталог Від. рукописів Іст. музею. У 1889 Щ. видав пам'ятник XIV в. «Збірник Чудова монастиря № 20» (ЧОІДР, кн. 3). Надалі він опублікував ряд стародавніх текстів слов'ян, писемності, найвідомішим серед них є вид. Саввін книги XI ст. (СПб., 1901). Вид. Щ. виконані на високому палеографічному рівні. У 1893 вийшла друком перша робота Щ., поївши, древньому слов'ян, мистецтву (Пам'ятники золотого шиття початку XV ст.). За нею послідували праці про мініатюрі, про в'язі і т. Д. Йосл успішної здачі магіст. іспитів Щ. приступив до роботи над магіст. дис. «Міркування про яз. Саввін книги ». Дослідження було завершено в 1899. Щ. отримав за нього ступінь магістра слов'ян, філології. Ступінь д-ра йому було присвоєно в 1906 за монографію «Болонська псалтир» - одне з кращих в рус. славістики описів яз. окремого пам'ятника.

 

У 1900 Щ. почав викладати на іст. філол. фак. На посаді прів.-доц., З 1907 - проф. У 1913 обраний чл.-кор. АН. Крім ун-ту, читав лекції на Вищих жіночих курсах. У своїй науч. і пед. діяльності був послідовним учнем акад. Фортунатова. Великим успіхом користувалися його лекційні курси по введенню в славяноведение, по старославян. яз., болг. яз., палеографії та ін. Читав курси з історії слов'ян, літератур (гл. обр. з історії пол. літератури), історії півд. слов'ян., слов'ян, відродженню.

 

У своїх дослідженнях Щ. висвітлив багато важких питань іст. граматики болг. яз., показав, що вже в давнину він мав «вражаючим діалектичним розчленуванням». Щ. встановив найважливіші риси древнеболг. діалектів в області не лише то фонетики, а й морфології, синтаксису і словника. На основі вивчення палеографических особливостей среднеболг. пам'яток писемності Щ. вніс суттєві корективи в періодизацію історії болг. яз. Великий внесок Щ. в вивчення кириличної палеографії. До сих пір його загальний курс палеографії є ​​найкращим.