Воєйков олександр іванович біографія

Воєйков (Олександр Іванович) - російський метеоролог і географ, племінник Олександра Федоровича Воєйкова, народився в 1842 р в Москві. У молоді роки (1856 - 1858) багато подорожував по Західній Європі та Азіатської Туреччини (Сирії і Палестині). У 1860 році вступив на фізико-математичний факультет Санкт-Петербурзького університету, але в наступному році виїхав за кордон, де слухав курси в університетах Берлінському, Гейдельберзькому та Геттінгенському; останнім університетом удостоєний ступеня доктора філософії (1865). Перебуваючи з 1866 р членом Імператорського російського географічного товариства, Воєйков став приймати близьку участь в його роботах і за дорученням товариства їздив в 1869 - 1870 рр. за кордон для ознайомлення з метеорологічними станціями у Відні, Мілані, Парижі, Брюсселі та Лондоні.

У 1870 р Воєйков (вдруге, перший раз в 1868 р) об'їздив Східний Кавказ (Дагестан, Баку і Ленкоран). Воєйков брав також активну участь в роботах метеорологічної комісії Імператорського російського географічного товариства, в якості її секретаря, обробивши спостереження дощової і грозовий мережі цієї комісії за 1871 рік. Наступні 5 років присвячені Воєйкова цілого ряду тривалих подорожей; в 1872 р він об'їздив Галичину, Буковину, Румунію, Угорщину і Трансільванію, де, між іншим, займався дослідженням чорнозему. У лютому 1873 р Воєйков вже був в Нью-Йорку і до жовтня цього року зробив велику поїздку по Сполученим Штатам і Канаді (С. Луї, Нью-Орлеан, через Техас, Колорадо, Мінезоту і по озерним областям до Квебеку). Повернувшись в Вашингтон, Воєйков до весни наступного року, за пропозицією секретаря Смітсоніанського інституту, доповнив розпочате інститутом велике видання під назвою "Winds of the Globe" і написав текст. У наступному році Воєйков здійснив подорож по Юкатані, Мексиці та Південній Америці, де відвідав Ліму, озеро Тітікака, Чилі, Ріо-де-Жанейро. Повернувшись в Нью-Йорк, Воєйков закінчив там свою роботу для книги "Winds of the Globe" (1875) і потім, після повернення на короткий час до Росії, зробив нову подорож по Індостану, острову Яві і Японії.

Наступні роки Воєйков присвятив розробці матеріалів своїх подорожей і метеорологічним робіт. У 1882 р Воєйков надійшов приват-доцентом в Санкт-Петербурзький університет по кафедрі фізичної географії, в 1885 році призначений екстраординарним, в 1887 р ординарним професором по тій же кафедрі. Воєйков складається (з 1883 р) головою метеорологічної комісії Імператорського російського географічного товариства та обрано почесним членом багатьох російських і закордонних вчених товариств.

У 1892 - 1904 рр. складався редактором відділу географії 82-томного "Енциклопедичного Словника" Брокгауза і Ефрона. З численних наукових праць Воєйкова, крім статті в книзі професора Coffin'a "The Winds of the Globe" (Вашингтон, 1876): "Клімати земної кулі" (Санкт-Петербург, 1884; на німецькій мові Ієна, 1887); "Метеорологія" (Санкт-Петербург, 1903 - 1904); "Метеорологія для середніх навчальних закладів" (Санкт-Петербург, 1891; 3-е видання, 1910); "Сніговий покрив, його вплив на грунт, клімат і погоду" ( "Записки Імператорського російського географічного товариства"); "Клімат області мусонів Східної Азії" (там же, 1879); "Клімат Полісся" (Санкт-Петербург, 1899); "La variabilite de la pression atmospherique" ( "Известия Академии Наук", XIX, 1906); "Чи буде Тихий океан головним торговим шляхом земної кулі" ( "Известия геологічного товариства", XL, 1904); "Розподіл населення землі в залежності від природних умов і діяльності людини" (там же, XLII, 1906); "Періодичність чи коливання клімату, і повсюдні вони?" ( "Метеорологічний Вісник", 1910); "Метеорологія і кліматологія південно-полярних країн" ( "Записки гідрографії", XXXII, 1910); "Їжа людини, її вплив на витривалість і здатність до роботи і залежність від клімату" ( "Журнал товариства охорони народного охорони здоров'я", 1910); "Клімат східного узбережжя Чорного моря" (СПб., 1899).