Юрія Дмитровича Черниченко


РІА Новини 13/07/2010

Публіцист, письменник, громадський діяч Юрій Дмитрович Черниченко народився 7 серпня 1929 року м Грайворон Курської області.

Закінчив філологічний факультет Кишинівського університету (1953).Був членом КПРС (з 1954).

Друкувався з 1959 року, був автором нарисово-публіцистичних книг:

"Багатство цілини-народу".(М., 1960, у співавторстві з С.Любимовим); "Антей і Бобошко" (М., 1963); "Стрілка компаса" (М., 1965); "У нас вдома" (М., 1967); "Зимовий Нікола" (М., 1970); "Житній хліб".(М., 1971); "Земля в колосках".(М., 1972); "Рівняння з відомими" (М., 1974); "Яровий клин" (М., 1975); "Російський чорнозем" (М., 1978); "Литовський щоденник" (М., 1979); "Коваль, орач і мірошник" (М., 1982); "Про картоплю" (М., 1982); "Надія і опора" (М., 1983, у співавторстві з Б.Метальникова); "Уміння вести дім" (М., 1984); "Російська пшениця.Нариси" (М., "Сучасник", 1987); "Хліб.Нариси.Повість" (М., "ХЛ", 1988); "Російський хліб" (М., "Правда", 1988); "Країна Лимония" (М., 3-тя друкарня РАН, 1995); "Справа була в Росії" (М., "Московський робітник", 1997).

Друкувався в газетах "ЛГ", "Вісник єврейської радянської культури", в журналах "НМ" (1985, №№ 1, 8; 1986, №12; 1988, № 5; 1989, № 9); "Вогник" (напр.1990, № 3), "Соціум" (1992, № 2), "Прапор" (1987, №№ 3, 7; 1989, №№ 1,2; 1995, № 9; 1997, № 4).

Придбав широку популярність в 1970-і рр.як публіцист, писав про проблеми російського села, сільської економіки.Був ведучим телепрограми "Сільський час".

З початком перебудови зайняв відверто ліберальну позицію.Був ініціатором створення і головою Селянської партії (з 1991).У вересні 1993 р повністю підтримав Указ Єльцина про розпуск З'їзду народних депутатів і Верховної Ради РФ, закликав заарештувати депутатів і їх прихильників, які не підкорилися Указу президента.

У жовтні 1993 р підписав колективний лист 43 літераторів з вимогою заборонити Указом президента всі комуністичні та націоналістичні організації, закрити опозиційні газети "День", "Правда", "Радянська Росія", "Літературна Росія" і ін.І визнати нелегітимними не тільки З'їзд народних депутатів, Верховна Рада, а й все утворені ними органи, включаючи Конституційний Суд РФ.

Черниченко входив до складу Союзу журналістів СРСР, Спілки письменників СРСР (1966), Російського ПЕН-центру.Був членом Ревізійної комісії ЗП УРСР (1985-91), секретарем правління СП СРСР (1986-91), співголовою правління СП СРСР (з вересня 1991)), членом редради сб-ка "Весть" (М., "Московський робітник", 1989), ради редакції ж-ла "Вогник".Очолював Союз письменників Москви (з серпня 1991), був членом громадських рад журналів "Знамя", "Жовтень", ради РВК "Милосердя" (з 1990), редколегії альманаху "Кільце А" (1994).

Обирався народним депутатом СРСР (1989-91), членом Ради Федерації РФ (з 1993-98), балотувався (безуспішно) до Держдуми РФ (в 1999).

Черниченко був нагороджений орденом "Знак Пошани", преміями Спілки журналістів СРСР (1966), журналу "НС" (1975, 1978), лауреат конкурсу Міністерство меліорації СРСР і СП СРСР "Людина і Земля" (1988).

14 липня 2010 року стало відомо, що Юрій Черниченко помер.