Щедрін Родіон константинович біографія

Щедрін Родіон Костянтинович

тисячі дев'ятсот тридцять два  Щедрін Родіон константинович біографія Родіон Костянтинович Щедрін - російський радянський композитор. Народився в Москві 16 грудня 1932 року в родині професійних музикантів. У 1941 році був прийнятий в Центральну музичну школу-десятирічку при Московській консерваторії. Але починається війна, сім'я Щедріних евакуйована в Куйбишев. Після повернення в Москву знову вчиться в Центральній музичній школі, а з 1944 року - в Московському хоровому училищі Свєшнікова. У 1947 році на конкурсі композиторських робіт в Хоровому училище журі під головуванням Арама Хачатуряна присуджує першу премію Родіону Щедріна. Вже не четвертому курсі його приймають до Спілки композиторів. Пізніше, забігаючи вперед, він стане відповідальним секретарем спілки при голові Дмитра Шостаковича, а з 1973 по 1993 рік Родіон Костянтинович Щедрін сам цей Союз композиторів очолював. З 1950 по 1955 роки Родіон Щедрін - студент двох факультетів Московській консерваторії - фортепіанного і теоретико-композиторського. У 1955 після навчання в Московському хоровому училищі (нині імені А. В.Свешнікова) закінчив Московську консерваторію по класах композиції Ю. А.Шапоріна і фортепіано Я. В.Фліера. У 1965-1969 викладав у консерваторії, згодом обіймав керівні посади в Спілці композиторів. У 1964-69 роках Щедрін сам викладав композицію в Московській консерваторії.
Часто виступав з виконанням власних творів, в тому числі як піаніст. Щедрін дуже рано завоював популярність, і перш за все в театральних жанрах: його балети Коник-Горбоконик (1960), Кармен-сюїта (1967), опери Не тільки любов (1961) були поставлені в Великому театрі. Згодом там же побачили світ балети Анна Кареніна (1972), Чайка (1980), Дама з собачкою (1986), опера Мертві душі (1977). У 1960-і роки великим успіхом користувалися такі твори, як засновані на фольклорному матеріалі концерт для оркестру Пустотливі частівки (1963) і ораторія Ленін в серці народному (1969; за неї автор отримав Державну премію), а також Поеторія для читця, жіночого голосу, хору і оркестру на вірші А. А. Вознесенського (1968; в партії читця виступав сам поет). У цей період стиль Щедріна, спочатку орієнтований на досить традиційний фольклоризм, став характеризуватися поєднанням елементів народного мистецтва і «авангардних» технік (елементи додекафонії, сонористики і т. Д.). Жорстко-ударним, але конструктивним і віртуозним стилем відзначені його численні фортепіанні твори: п'ять концертів для фортепіано з оркестром, цикл 24 прелюдії і фуги (1970) та інші. Композитор працював і працює в самих різних жанрах: твори концертного типу для різних інструментальних складів, оркестрові сюїти (часто за мотивами власної театральної музики), твори кантатного типу (в тому числі пов'язані з образами традиційного російського або давньоруського мистецтва); в 1993 їм написана опера Лоліта по В. В. Набокова. Сам композитор визначає свій стиль як «пост-авангардний»; реально його можна визнати стилем «еклектичним», що аж ніяк не заперечує наявності великого композиторського майстерності і віртуозної техніки оркестрового і інструментального листа.
Головні партії в ряді балетів написані для подружжя Родіона Костянтиновича - Майї Михайлівни Плісецької. Родіон Щедрін - автор хорових, камерних, фортепіанних, симфонічних творів, а також музики до фільмів. Родіон Щедрін сам - автор лібрето багатьох своїх творів. Перераховувати його нагороди і звання можна довго, але серед них: Державна і Ленінська премія Радянського Союзу, Державна премія Росії, Премія імені Шостаковича, Crystal Award Всесвітнього економічного форуму і Орден «За заслуги перед вітчизною» третього ступеня. Родіон Щедрін - член-кореспондент Баварської академії витончених мистецтв, почесний член товариства Ференца Ліста, народний артист Радянського Союзу, почесний член Міжнародної музичної ради, член Берлінської академії мистецтв, почесний професор Московської консерваторії, «Композитор року» Пітсбурзькому симфонічного оркестру. У 1989 році від Спілки композиторів Родіон Щедрін був обраний до Верховної ради СРСР, він увійшов до Міжрегіональної групи народних депутатів «За перебудову». Щедрін брав участь в реабілітації на батьківщині висланих з країни Мстислава Ростроповича і Галини Вишневської. З 1991 року живе в Мюнхені, при цьому зберігає російське громадянство.
Основні праці:

Балети

«Коник-Горбоконик» (за казкою П. П. Єршова, 1960)
«Кармен-сюїта» (транскрипція фрагментів опери Ж. Бізе «Кармен», 1967)
«Анна Кареніна» (ліричні сцени за романом «Анна Кареніна» Л. Н. Толстого, 1972)
«Чайка» (за мотивами однойменної п'єси А. П. Чехова, 1980)
«Дама з собачкою» (за однойменним оповіданням А. П. Чехова, 1985)

Опери

«Не тільки любов», лірична опера на 3 дії з епілогом (за мотивами оповідань С. П. Антонова, лібрето В. А. Катанян, 1961)
«Мертві душі», оперні сцени (за романом «Мертві душі» Н. В. Гоголя, лібрето Р. Щедріна, 1977)
«Лоліта» (за однойменним романом В. В. Набокова, лібрето Р. Щедріна, 1992
«Зачарований мандрівник» (за однойменною повістю М. С. Лєскова, лібрето Р. Щедріна, 2002)
«Бояриня Морозова» (російська хорова опера для 4 солістів, мішаного хору, труби, литавр і ударних, лібрето Р. Щедріна за мотивами «Житія протопопа Авакума» і «Житія боярині Морозової», 2006)

Нагороди та звання

Орден «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня (3 грудня 2007 року) - за видатний внесок у розвиток вітчизняного музичного мистецтва і багаторічну творчу діяльність [1] [2]
Орден «За заслуги перед Вітчизною» III ступеня (2 грудня 2002 года) - за великий внесок у розвиток музичного мистецтва [3]
Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (13 грудня 2012) - за великий внесок у розвиток вітчизняної музичної культури і багаторічну творчу діяльність [4]
Державна премія Російської Федерації в області літератури і мистецтва 1992 року (25 грудня 1992 року) - за хорову музику «Зображений ангел» по Н. Лєскова [5]
Ленінська премія (1984 рік) - за оперу «Мёрвие душі» (1977 рік), поему для хору «Страта Пугачова» (1981 рік), «Урочисту увертюру» для симфонічного оркестру
Державна премія СРСР (1972 рік) - за ораторію «Ленін в серці народному» і оперу «Не тільки любов» (61, нова редакція)
Народний артист РРФСР (1976 рік)
Народний артист СРСР (1981 рік) [6]
Премія імені Д. Д. Шостаковича (Росія, 1992 рік)
Премія Crystal Award Всесвітнього економічного форуму (Давос, 1995 рік)
Член-кореспондент Баварської академії витончених мистецтв (1976 рік)
Почесний член Товариства Ф.Ліста (США, 1979 рік)
Почесний член Академії витончених мистецтв НДР (1982 рік)
Почесний член Міжнародного Музичного ради при ЮНЕСКО (1985 рік)
Член Берлінської Академії мистецтв (1989 рік)
Почесний професор Московської консерваторії (1997 рік)
Почесний професор Санкт-Петербурзької державної консерваторії імені М. А. Римського-Корсакова (2005 рік)
Почесний професор МДУ ім. М. В. Ломоносова (2007 рік)
Почесний професор Пекінської консерваторії (2008 рік)
Премія «Овація» (2008 рік)
Номінант GRAMMY в номінації «Кращий твір в совеременной академічній музиці» за Concerto cantabile (1997 рік)
Композитор року Піттсбурзького симфонічного оркестру (2002 рік)
Номінант GRAMMY в номінації «Кращий твір сучасного композитора в області академічної музики» за оперу «Зачарований мандрівник» (2009 рік)
Лауреат німецької музичної премії «Echo Klassik 2008" за оперу «Бояриня Морозова» (2008 рік)
Лауреат Російської Національної театральної премії «Золота маска» за оперу «Зачарований мандрівник» (2009 рік)

& nbsp; Ваня