Світла жінка Клара Лучко

Світла жінка Клара Лучко Коли на екрани вийшов фільм "Циган", і все тільки про нього і говорили, я був маленьким дитиною.Мене веселила прізвище актриси, яка грала головну героїню: Лучко-це від слова "лук", "цибулька"? Але моя бабуся, посміхаючись, відповіла: "Ні, її звати Лучко, тому що у неї очі променисті".А пізніше я дізнався, що ім'я Клара означає "світла", "ясна".

Клара Степанівна Лучко народилася 1 липня 1925 року на Полтавщині.Її батько був директором радгоспу, а мати-головою сусіднього колгоспу.Клару виховувала тітка-проста селянка, яка не знала грамоти, але зуміла прищепити своєї підопічної такі якості, як працьовитість, наполегливість і цілеспрямованість.

Клара росла живий і товариською дівчинкою, але комплексувала через високий зріст і рум'янцю, з найменшого приводу вибухає на щоках.О, знаменитий рум'янець Лучко! Пройдуть роки, і їм будуть захоплюватися Пабло Пікассо , Фернан Леже і Джавахарлал Неру.А поки що 13-річна Клара по вуха закохалася в хлопчика-старшокласника.Щоб привернути до себе його увагу, пустунки залізла на парашутну вишку і, толком не вміючи звертатися з парашутом, стрибнула вниз.Але злий хлопчисько лише посміявся: "Вишка стрибає з вишки".Цілий тиждень Клара ходила вся пурпурна, плакала і переживала, а потім зібрала волю в кулак.Так, її почуття проігнорували, але ж вона отримала ні з чим не порівнянне задоволення від польоту.Будуть і інші хлопчики: в житті немає нічого неможливого.Головне-нічого не боятися.

Почалася війна, сім'я Клари перебралася до Казахстану.Там, в евакуації, єдиною розвагою було кіно.Клара не пропускала жодного сеансу, по десять разів переглядала стрічки за участю своїх улюблених актрис.Особливо їй подобалася Тамара Макарова.Тому коли постало питання про вибір кар'єри, Клара не роздумувала-вона теж буде актрисою! В цей час в Алма-Ату якраз переїхав ВДІК, і його ректор Сергій Герасимов оголосив набір на новий курс.

Схоже, Лучко виявляли прихильність вищі сили.Чимось сподобалася Герасимову ця миленька простачка, яка говорила по-російськи з жахливим українським акцентом, але ж конкурс-то був-сто чоловік на місце.

Коли ВДІК повернувся в Москву, то і Клара вирушила підкорювати столицю, а в інституті перейшла на курс...свого кумира Тамари Макарової, дружини Герасимова.

Першою значимою роллю Лучко в кіно стала тітонька-хохлушка в "Молодій гвардії" того ж Гарасимові (1948).Планувалося, що Лучко зіграє Уляну Громову, але Герасимов в результаті віддав роль Нонни Мордюкової.Необразлива Клара поставилася до такої несправедливості філософськи-що ж, режисерові видніше, це нормальний творчий процес.

Незважаючи на епізодичну роль, яскраву і самобутню гру Лучко оцінив Іван Пир'єв , найавторитетніший і впливовий режисер тієї пори, улюбленець Сталіна .І запросив Клару в свою картину "Кубанські козаки" (1949).Пир'єв-людина деспотичний і жорстокий-під час зйомок міг запросто обматюкати будь-якого народного артиста.Однак до Кларі, що грала Дашу Шелест, він ставився цілком чемно.

Успіх цієї лубочної кіноказки був приголомшливим-глядачі штурмували кінотеатри, вся країна співала: "Яким ти був, таким ти і залишився...", а актори отримали Сталінську премію."Кубанські козаки" змінили життя Лучко не тільки в професійному відношенні-коли її вперше побачив в гримерці актор Сергій Лук'янов, виконавець ролі Гордія Вороніна, то вигукнув: "Я пропав!".Клара відповіла взаємністю, незабаром вони з Лук'яновим одружилися, і у них народилася дочка Оксана.

Але тріумф "Кубанських козаків" ледь не зіграв з Лучко злий жарт.Наступною її роботою стала роль у фільмі "Донецькі шахтарі".Потім, напевно, були б якісь "Іванівський ткачі" або "Тамбовські пекарі", але Клара швидко зрозуміла, що якщо вона і далі буде штампувати плакатно-чепурні образи життєрадісних трудівниць, то загине як актриса.Чи не спокусившись на ряд привабливих пропозицій, Лучко знялася в серйозній драмі Всеволода Пудовкіна "Повернення Василя Бортникова" (1953), а два роки по тому-в екранізації шекспірівської комедії "Дванадцята ніч".

Проби далися їй нелегко.Мало того, що режисер Ян Фрід поставив Лучко умова-актрисі доведеться назавжди позбутися від фрикативного "г" та інших малоросійських інтонацій, так ще й відправив Клару в фехтувальний зал, щоб вона навчилася орудувати шпагою не просто добре, а професійно.Але головні акторські труднощі підстерігали Лучко під час зйомок-адже вона зіграла відразу три ролі: жінку Віолу, чоловіка Себастьяна і Цезарія-жінку, яка видає себе за чоловіка.

Фільм сподобався не тільки радянським глядачам, але навіть суворим шекспірознавець з туманного Альбіону.Чи жарт-на думку ряду зарубіжних кінокритиків, Лучко переграла саму Вів'єн Лі , яка знялася в британській версії "Дванадцятої ночі".

Про рум'яної і кароокою російської красуні заговорив весь світ.Через 45 років, у 2000-му, пам'ятливі і вдячні англійці урочисто вручили Кларі Лучко посвідчення "Жінки тисячоліття".

А ось на батьківщині її хоч і завалювали запрошеннями зніматися, але цікавих ролей не пропонували-суцільні "турботливі матусі" і "віддані подруги-радники".Та й фільми здебільшого виходили якимись нудними і невиразними.Немов доля випробовувала актрису на міцність і готувала її до ролі, яка знову піднесе Клару Лучко на вершину слави.

Про такі телефільми кажуть: коли його показували, вулиці порожніли.Мабуть, вперше радянські глядачі на власні очі переконалися, що в сорок (п'ятдесят, шістдесят) життя тільки починається, а любов навчених досвідом і побачили багато на своєму віку людей може бути не менш палкою і романтичною, ніж соняшникова охи-зітхання двадцятирічних юнаків та дівчат.

Після виходу "Цигана" (1979) в загси потягнулися немолоді пари, досі соромляться афішувати свої стосунки.Народ приписував Лучко роман з партнером по фільму Міхаєм Волонтіром, але не плітки заради.Переживаючи за просту російську жінку Клавдію Пухлякової, глядачі бажали щастя й акторці Кларі Лучко, що овдовіла прикро рано-її чоловік Сергій Лук'янов помер в середині 60-х.Але серце Клари Степанівни вже було віддано іншій людині.Другим чоловіком актриси став журналіст і письменник Дмитро Мамлеев, і з ним вона прожила до кінця своїх днів.

У 80-х Лучко знялася в продовженні "Цигана" ( "Повернення Будулая" 1985) і знову почала експериментувати з різними жанрами-грала і в мелодраматичних картинах ( "Одного разу в грудні" 1988), і в виробничих драмах ( " ми, що нижче підписалися "1981), і навіть в бойовиках з детективами (" Скринька Марії Медичі "1980," Тривожна неділя "1983).

Цікавий випадок стався з Кларою Степанівною на зйомках фільму "Карнавал" (1982).Лучко грала егоїстичну і негостинну столичну "аристократку", а на роль її сина режисер Тетяна Ліознова підшукала хлопчика, який виявився...онуком того самого гордовитого хлопця, в якого юна Клара була закохана і заради нього стрибнула з парашутом.Потім Лучко зустрілася і з дідом-об'єкт її дівочих зітхань перетворився в користолюбного і хамського чиновника з величезним животом і лискучий пикою.

Радянський Союз розпався, настали "лихі 90-е".Як і багато людей похилого актори, Клара Степанівна не вписалась в молодий російський кінематограф, та й сама не хотіла грати у фільмах про бандитів і повій.Але винесла на суд глядачів стрічку, в якій виступила не тільки як актриса, але і як автор сценарію і продюсер-"Чи винна я..." (1992).Картина зачіпає завжди актуальну для нашої країни тему-намагаючись напоумити чоловіка-алкоголіка, дружина сама починає спиватися

На заздрість актрисам-одноліток, Лучко старіла разюче красиво.

Чи не вдаючись до послуг пластичних хірургів, Клара Степанівна і в сімдесят, і в без малого вісімдесят виглядала бездоганно-ставна дама в елегантних нарядах і незмінних капелюшках, до яких вона живила особливу слабкість.

Напередодні 2005 року Лучко випустила календар з портретами своїх кіногероїні.Календар був розрахований на три роки.Незважаючи на поважний вік, актриса була сповнена сил і енергії, охоче розповідала про творчі плани.Але доля розпорядилася інакше.Не доживши трьох місяців до ювілею, Клара Степанівна Лучко раптово пішла з життя-у неї стався інсульт.

Світла жінка з променистими очима-такий запам'яталася Клара Лучко глядачам кількох поколінь.Свої останні інтерв'ю вона обов'язково закінчувала побажаннями добра, миру і щастя.


Роман Широков
Жіночий журнал Суперстіль • 21.06.2010