Розумовський Андрій Кирилович біографія

Розумовський (Андрій Кирилович, 1752 - 1836) - ясновельможний князь, дипломат. Отримавши однакове з братом Олексієм освіту, Розумовський в 1769 р був посланий в Архіпелаг до адмірала Спірідовим і брав участь в Чесменском бою. З 1772 року починається його придворна служба і вплив його на цесаревича Павла Петровича, яке чимало турбувало Катерину II, що вирішила в 1776 р навіть видалити Розумовського від двору; через 3 роки вона призначила його послом в Неаполь. Тут Розумовський скоро придбав розташування всесильної королеви Кароліни-Марії, а й сам підкорився її впливу, внаслідок чого порушував інструкції імператриці. У 1784 р він був переведений в Копенгаген, через два роки - в Стокгольм. Його діями тут і особливо депешами, детально викладається тодішнє становище Швеції, Катерина II була дуже задоволена і в 1790 р призначила його "міністром до короля угорсько-богемського" до Відня.

Першими депешами Розумовського з Відня імператриця була задоволена; в 1792 р його стараннями було відновлено договір між Росією і Австрією; чимало випало клопоту на його частку по другому і третьому розділах Польщі. Але подальші його дії, внаслідок зближення з Тугутом, викликали на самому початку італійського походу Суворова призначення в помічники Розумовському Количева. Після поразки Римського-Корсакова при Цюріху Павло I наказав Розумовському залишити Відень і жити в Батурині; потім Розумовський був призначений сенатором. Олександр I в 1801 р знову призначив його послом до Відня. Під час наполеонівських воєн Розумовському коштувало великої праці порушувати коливатися до відкриття військових дій австрійський уряд проти Франції. Після Тільзітського світу Розумовський вийшов у відставку і залишався у Відні, займаючись, головним чином, облаштуванні своєї знаменитої картинної галереї і не менш славилися музичних вечорів.

У 1813 р він вступив в свиту імператора Олександра під час походу до Франції; в початку 1814 був призначений уповноваженим для переговорів про мир; за участь у віденському конгресі нагороджений князівським титулом. З 1815 р до самої смерті Розумовський проживав переважно у Відні, в постійній грошової нужді, якої не могли покрити і досить часті урядові субсидії. Під впливом своєї другої дружини, графині Тюргейм, за кілька років до смерті він прийняв католицтво. У Відні його напівіронічно звали "Erzherzog Andreas". Пор. князь А. Васильчиков "Сімейство Розумовських" (том III і IV, СПб., 1882 - 87).