Оскар Німейєр - останній модерніст сучасного зодчества

Нещодавно пішов з життя знаменитий бразильський архітектор Оскар Німейєр -найбільший зодчий XX століття, який увійшов в історію світової культури як останній модерніст.Разом з ним пішла ціла епоха-сміливих фантазій і зухвалих новацій, які перетворили архітектуру в мистецтво і навіть свого роду філософію.

За 70 з гаком років роботи він спроектував понад шістсот будівель, брав участь в розробці проектів будівлі ООН в Нью-Йорку і штаб-квартири Французької компартії в Парижі.У 1988 році Німейєр став лауреатом Прітцкерівської премії-найпрестижнішої нагороди в галузі архітектури.

Оскар Німейєр народився 15 грудня 1907 року в Ріо-де-Жанейро.У 1934 році закінчив Національну архітектурну школу в Ріо-де-Жанейро.Перша будівля за його проектом-ясла в Ріо-де-Жанейро-було побудовано в 1937 році.

У другій половині тридцятих років в Бразилії почала складатися бразильська національна школа сучасної архітектури.Її першим твором стала будівля міністерства освіти і охорони здоров'я в Ріо-де-Жанейро (1937-1943).Керівником проекту був Лусіо Коста, а з 1939 року його розробку очолив Німейєр.У 1939 році Коста і Німейєр побудували павільйон Бразилії на всесвітній виставці в Нью-Йорку.Передвоєнні сорокові стали для Німейєра періодом наростаючою творчої активності.А початок Другої світової війни дозволило молодому, але вже відомому архітектору визначитися і з політичними симпатіями-він був цілком на боці СРСР і в 1945 р вступив в компартію.Згодом кубинський лідер Фідель Кастро говорив: «Німейєр і я-останні комуністи на цій планеті».

П'ятидесяті стали для Оскара Німейєра роками нових ідей і сміливих звершень.З 1957 року він по генеральному плану Лусіо Кости здійснює забудову майбутньої нової столиці-міста Бразиліа.Архітектурної фішкою цієї забудови став контраст незвичайних за формами споруд урядового центру і підкреслено строгих геометричних форм житлових комплексів.Архітектуру Німейєра завжди відрізняли не тільки пластичність і виразність, а й теплота.Він одним з перших побачив і реалізував художні можливості монолітного залізобетону і завжди прагнув до збагачення архітектурної форми, а також включенню в архітектурну композицію творів суміжних мистецтв.«Мене не приваблює ні прямий кут, ні пряма, жорстка, негнучка лінія, створена людиною.Мене вабить вільно вигнута і чуттєва лінія.Та лінія, яка нагадує мені гори моєї країни, химерні вигини річок, високі хмари, тіло коханої жінки »,-писав він.

Роки військової диктатури (1964-1985) стали для Німейєра часом розлуки з батьківщиною-він поїхав до Франції, наїжджаючи до Бразилії лише з короткими візитами.У цей період він проектує і будує ряд громадських будівель в Гані, Лівані, Франції, Італії, Алжирі.Лише в 1985 р архітектор повернувся до Бразилії.C 1992 по 1996 рік був головою Комуністичної партії Бразилії.А потім знову поринув у творчість.

У 1996 році, у віці 89 років, Німейєр збудував музей сучасного мистецтва в Нітероя.У 2000 роки за його проектами зведено Музей Оскара Німейєра в Куритибі (2002), Національний музей і Національна бібліотека в Бразиліа (2006; за проектами 1958 року), культурний центр «Оскар Німейєр» в Гоянії (2006).А в минулому-2011 році в іспанському місті Авілес відкрився Культурний центр Оскара Німейєра, названий на честь автора проекту.

Оскар Німейєр бував в Радянському Союзі, зустрічався з керівниками СРСР, з деякими навіть дружив.У 1983 році він стає почесним членом Академії мистецтв СРСР, пізніше закордонним почесним членом Російської академії мистецтв.А напередодні столітнього ювілею Німейєра Володимир Путін підписав указ про нагородження архітектора орденом Дружби за великий внесок у розвиток російсько-бразильських відносин.

Серце одного з найбільших зодчих зупинилося в Ріо-де-Жанейро 5 грудня 2012 року.До свого 105-річного ювілею Оскар Німейєр не дожив всього десять днів.


ОЛЕНА Дубинський
Перша кримська N 454, 14 ГРУДНЯ/20 грудня 2012