Нобукі Отова НЕ гейша не кішка актриса

Нобукі Отова НЕ гейша не кішка актриса Якщо порасспрашивать знайомих, яку японську актрису вони знають, то в першу чергу вам напевно назвуть ім'я Комаки Куріхара.Але насправді в Японії жінок-актрис чимало, а однією з визнаних "зірок" є Нобукі Отова .Хоча те, що вона менше відома за кордоном острівної держави, цілком зрозуміло-пані Отова, по-перше, знімалася виключно на батьківщині, а по-друге, ніколи не ділилася подробицями свого приватного життя з пресою та іншими світовими ЗМІ-так, як це частенько роблять західні кінодіви.Ну, і, звичайно, деяка закритість Країни висхідного сонця зіграла свою роль, адже до певного моменту ми взагалі не багато знали про культуру Японії.

Народилася Нобукі Отова (а насправді Нобукі Кадзи) 1.жовтня 1924 року в місті Йонаго префектури Тотторі.Мабуть, батьки помітили в дочки певні здібності, так як не тільки вирішили дати їй гарну на той час освіту, але і визначили її в школу при музичному театрі "Такарадзука".Там вчили танцювати, співати, грати на музичних інструментах.

Талант у юної артистки проявився рано, і вже в 15 років Нобукі була прийнята в трупу театру-ревю в якості солістки.Сцені вона присвятила 11 років, а потім почала зніматися в кіно.

І тут доля дівчини зробила зигзаг, зіштовхнувши привабливу молоду актрису з режисером Кането Сіндо .Зустріч стала знаковою для обох-союз вийшов творчим.

А потім і сімейним-після тривалих романтичних відносин, в 1977 році, вони офіційно одружилися.

А так як К.Синдо привертав Нобукі до зйомок з фільму в фільм, то актрису цілком можна назвати музою режисера.Втім, зовсім не упереджене ставлення коханого чоловіка, а природний дар і безперечний талант укупі з відданістю професії і високим ступенем працездатності зробили з Н.Отова актрису першої величини.

Першим спільним фільмом кінопара стала драма "Діти Хіросіми" (1952 г.) про жертви атомного бомбардування.І хоча герої залишилися живі, але всі вони так чи інакше переживають наслідки катастрофи.Н.Отова виконала головну роль-її героїня, вчителька Такако Ісікава, через кілька років після трагедії приїжджає відвідати своїх колишніх вихованців.Глядачі і критики тут же визнали в актрисі нову приму.

За нею йдуть картини "Життя жінки" (1953 р), де Отова показала сумну долю простої японки, і "Життя в мініатюрі" (1953 р), де актриса виступила в образі нещасної дівчини, яку в дитинстві продали в гейші.І тут же її назвали "найкращою актрисою року" і дали "Блакитну стрічку" (національну нагороду Японії в галузі кіно).

Далі пішла ціла низка фільмів, де Н.Отова грала найрізноманітніші ролі.До того ж вона багато знімалася і в інших режисерів, а не тільки у К.Синдо.Взагалі творчий шлях пані Нобукі включає більше 100 кінострічок.

Проте, тріумфальної для актриси знову стала саме картина Сіндо.У фільмі про тяжке життя японських селян "Голий острів" (1960 р) вона знову представила центральний персонаж-сільську жінку Тойо.

Для зйомок в цьому фільмі актрисі довелося освоїти майстерність управління весловому човном (звичайно ж, їй самій треба і гребти), а також стійко виносити зйомки на спеці і під проливним дощем.А ще вона повинна була тягати важезні діжки з водою і робити все те, що виконують прості сільські жительки.Був випадок, коли від перенапруги Н.Отова знепритомніла і мало не потонула.Але навіть після цього вона не тільки не відмовилася від роботи, а й жодної скарги колеги від неї не почули.У 1961 році фільм був представлений на Московському міжнародному кінофестивалі і отримав там Гран-прі.Звичайно, багато в чому це і заслуга самовідданої акторки.

У 1966 році Н.Отова знову удостоюється "Блакитної стрічки" за одну з ролей другого плану.А в 1968 році загальне увагу привернула стрічка "Чорна кішка в бамбукових заростях".Це екранізація середньовічної легенди про невинних жінок, згвалтованих і вбитих самураями.Бідолахи перевтілюються в кішок, а потім, періодично приймаючи людське обличчя, починають без розбору мстити чоловікам.Хитрістю і підступністю вони заманюють проїжджаючих подорожніх в свій будинок і перерізають їм горло.Фільм вийшов досить своєрідним, і в ньому змішалися різні жанри (трилер, костюмована драма, еротика, бойовик).А сама Отова надзвичайно хороша-вона темпераментна, приваблива, загадкова.До того ж їй вдалося стати на екрані кішкою, а її незвичайні танці створюють відчуття польоту.І хоча картину спочатку критикували, але з часом визнали "бездоганним кіно".

Ще одну яскраву роль Нобукі виконала в фантасмагоричною комедії К.Синдо "Сильна жінка, слабкий чоловік" (1968).Японка у фільмі показана абсолютно по-новому-це не слухняна і покірливо жінка в тіні чоловіка, а вольова, незалежна, енергійна і заповзятлива дама, яка сміливо бере на себе відповідальність за близьких людей.І після кожного удару долі героїня не здається і не опускає руки, а йде вперед.

В основу фільму "Живи сьогодні жити, помри завтра!" (1970 р) лягла реальна історія з життя нижчих верств японського суспільства.Н.Отова грає роль багатодітній матері, один з синів якої став злочинцем.Її героїня бідна, але чесна трудівниця, любляча і турботлива мати, з гіркотою переживає те, що її дитина встала на шлях жорстокості і вбивства.

Сама актриса пізніше так відгукувалася про цю роботу: "Актор завжди виходить з образу, запропонованого драматургом, і зі свого особистого досвіду.Я уважно прочитала сценарій і спробувала уявити собі свою героїню.Але так як мова йшла про дійсний випадку, я вирішила зустрітися з прототипом своєї героїні.Виявилося, що мої початкові уявлення були помилковими...Коли минуло замішання, я знову взялася до роботи.Поїздка до цієї жінки дала поштовх творчості.я думала, що побачу жінку похмуру, нетовариську, похмуру.А вона виявилася неписьменною, бідної, простий, доброї і серцевої-такий я і спробувала її показати ".(Варто зауважити, що цей фільм отримав Головний приз на Московському кінофестивалі 1971 року.)

У творчості цю чудову актрису завжди привертав пошук нового.Вона вміла майстерно перевтілюватися і при всій своїй зовнішній крихкості володіла сильним характером і особистою скромністю.Їй було під силу передати глибину людських страждань і складність існування простої людини в жорстокому світі.Нобукі Отова вміла в кадрі і на сцені все робити сама-танцювати і співати, виразно мовчати і красиво говорити, сміятися і плакати, носити будь-які костюми, терпіти складний грим, виконувати необхідні трюки

Критики писали, що її гру відрізняє ліризм, м'якість, жіночність створених образів поряд з ексцентрикою і Гострохарактерний.

Н.Отова не гнався за великими гонорарами, а ревно служила професії.Про мистецтво вона говорила, що воно "повинно приносити користь людям, апелювати до їх совісті, до їх свідомості".

В кінці життя Н.Отова знімалася в фільмах однієї невеликої студії, працювала на телебаченні і грала в театрі.Актриси розірвано на результаті важкої недуги в грудні 1994 року.Згідно з її волі, частина її праху була розвіяна там, де знімався фільм "Голий острів".


Марія Морозова
Жіночий журнал Суперстіль • 23.09.2013