Ізяслав Ярославович (Димитрій) біографія

Ізяслав (Димитрій) Ярославич, старший син Ярослава I - великий князь київський, народився в 1024 За життя батька княжив у Турові. За заповітом Ярослава йому дістався київський стіл і старшинство між князями. Мабуть, Ізяслав не був любимо киянами. У 1068 р половці стали грабувати Південну Русь; кияни звернулися до Ізяслава з проханням видати їм зброю. Ізяслав ймовірно, не довіряючи киянам, відмовив їм. Тоді вони обурилися, звільнили з в'язниці полоненого полоцького князя Всеслава і проголосили його своїм князем. Ізяслав утік до Польщі і через сім місяців з польським військом, під проводом Болеслава, повернувся.

Всеслав вийшов проти нього з київським військом, але з дороги таємно від війська утік до Полоцька. Тоді кияни звернулися до братів Ізяслава, Святослава і Всеволода, з проханням помирити їх з князем. Ізяслав, хоча послухався братів, але послав до Києва сина Мстислава, який винуватців вигнання Ізяслава перебив, частиною засліпив.

Не дивно, що коли Ізяслав посварився з братом Святославом чернігівським і останній разом з Всеволодом пішов на нього, кияни не надали підтримки великому князю. Ізяслав повинен був вдруге бігти. На цей раз йому довелося шукати притулку в Німеччині в імператора Генріха IV, але імператор не міг надати йому підтримки, не допоміг і тато Григорій VII, до якого Ізяслав посилав сина. Тільки в 1076 році, коли помер княжив у Києві Святослав і його місце зайняв Всеволод, Ізяслав з польськими військами пішов на Київ. Всеволод добровільно вступив з ним в угоду, віддав йому Київ, а собі взяв Чернігів.

Ізяслав загинув у боротьбі з ізгоями. Син Святослава Олег, син В'ячеслава смоленського, Борис, які не отримали від дядьком доль, бігли в Тмутаракань, а 1078 р привели половців і вигнали з Чернігова Всеволода. Той звернувся по допомогу до І. Недалеко від Чернігова на Нежатиной ниві зустрілися війська Ізяслава та Всеволода з військами вигнанців. Відбулася битва, в якій і був убитий Ізяслав (3 жовтня 1078 г.). Тіло його поховано в церкві Пресвятої Богородиці.

- Див. Літопису: Лавр. (Стор. 145, 153, 155, 157 - 159, 162, 163, 166 - 169, 176 - 78, 188, 193 - 197, 210 - 211, 238, 239, 247, 260, 308); Іпат. (Стор. 104, 110 - 114, 117, 118, 120 - 122, 127, 128, 136, 139 - 142); "П. С. Р. Л." (Т. III, стор. 2, 3, 122, 210; IV, 176; V, 138 - 143, 146 - 148, 184; VI, 57; VII, 1 - 2, 223, 232, 241, 329, 331 - 333, 335 - 357, 340 - 342). Е. К.