Євген Булгаріс - найвидатніший

Євген Булгаріс - найвидатніший богослов нової Греції (1716 - 1806). В 1737 р став учителем Янінской школи, яку відразу оживив і підняв, але повинен був її залишити внаслідок розбіжності з товаришами, які вважали його атеїстом. У 1753 - 57 роках він був викладачем в тільки кілька років проіснувала "Афонської академії". До нього число учнів тут не перевищувала 20, а при ньому відразу досягло 200. Але ченці звинуватили в "недостатньому слухняності святої церкви", і він, покинувши Афон, став на чолі патріаршої академії в Константинополі.

Незабаром, однак, патріарх став "негативно ставитися до думок Євгена, вбачаючи в них нововведення". Євген відправився до Німеччини, слухав лекції в Лейпцигу, жив в Берліні. Фрідріх Великий рекомендував його Катерині: Євген отримав місце придворного бібліотекаря і прийняв російське підданство. У 1775 р Катерина призначила Євгена архієпископом зновувідкритої єпархії словенської та херсонської. Помер на спокої в Невській лаврі.

Тільки після його смерті греки стали цінувати свого знаменитого співвітчизника. Сучасний грецький історик каже, що "поруч з Євгеном не можна поставити нікого з наступних (грецьких) вчених". Головні його роботи: "Orthodoxos homologia" (грец.) - Виклад віри православної з полемікою проти католиків і протестантів; "Zchdiasma peri tes aniexithrescheias" (грец.

) (1768) - про віротерпимість, в додатку до його перекладу Вольтерова "Essai historique et critique sur les dissensions des eglises de Pologne"; "Theologia dogmatiche" (грец.); "Eсatontaeteris ton apo Christu soteros evavthropesantos he prote" (грец.) (1805) - історія століття апостольського; "Adoleschia philotheos" (грец.

) (Т. I - II, 1 801) - тлумачення на П'ятикнижжя. Російською мовою: "Како уніатів возз'єднати з православною церквою" ( "Христове Читання", 1886); "Історичне розвідку про час хрещення великої княгині Ольги" (Санкт-Петербург, 1792); "Міркування, в якому доводиться достовірність книг євангельських" (Москва, 1803); "Міркування проти жахів смерті" (Москва, 1805). - Література: M. Tedeon "Chronica tes patriarchices Academias" (грец.) (Константинополь, 1883); Zathas "Neoellenice philologia" (грец.) (Афіни, 1868); Gudas "Biot paralleloi" (грец.) (Т. II, Афіни, 1874); "Zeitschrift fur Kirchengeschichte" (т. XI); "Ecclesiastice Aletheia" (грец.

) (Т. III і за багато інших роки); А. П. Лебедєв "Історія греко-східної церкви під владою турків" (2-е изд., Санкт-Петербург, 1904); статті в "Працях київської духовної академії", в "Херсонських єпарх. Відомостях" (1863, 1875); в "Мандрівник" (1867).