Ахмадуліна Белла Ахатівна


РІА Новини 29/11/2010

Відома радянська і російська поетеса, письменниця і перекладачка Белла (Ізабелла) Ахатовна Ахмадуліна народилася 10 квітня 1937 року в Москві в родині з російськими, татарськими та італійськими коренями.Вірші почала писати ще в шкільні роки.Перші її публікації з'явилися в 1955 році в журналі "Жовтень" і в газеті "Комсомольская правда".Після закінчення школи вступила до Літературного інституту ім.М.Горького.У 1959 році Ахмадуліна була виключена з інституту за відмову брати участь в кампанії спрямованої проти Бориса Пастернака, але потім відновлена.У 1960 році закінчила Літінституті з відмінною оцінкою дипломної роботи.

Перша збірка віршів Белли Ахмадуліної "Струна" побачив світ у 1962 році.Далі були поетичні збірки "Озноб" (1968), "Уроки музики" (1970), "Вірші" (1975), "Заметіль" (1977), "Свіча" (1977), "Таємниця" (1983), "Сад" (1989) та інші.

Не меншу популярність принесли Ахмадуліної і її переклади класичних і сучасних поетів народів колишнього Радянського Союзу (з грузинського, вірменського, абхазького, кабардино-балкарського і інших мов), а також європейських та американських поетів (з англійської, французької, італійської, польської , чеського, сербсько-хорватської мов).

Твори самої Белли Ахмадуліної перекладені багатьма мовами, в тому числі англійська ( "Fever and Other New Poems", Нью-Йорк, 1969; "The Garden", Нью-Йорк, 1990), німецький ( "Musikstunden", Берлін , 1974; "Das Gerausch des Verlusts", Лейпциг, 1995), італійський ( "Tenerezza", Парма, 1971; "Poesie scelte", Рим, 1993; "Poesie", Мілан, Spiralli, 1998), французький, сербсько-хорватська, чеська , словацькою, польською, іврит, болгарський, датська, латиська, естонська, грузинська, молдавська, вірменський, румунський, курдський, арабська, японська.

У 1964 році знялася в ролі журналістки в фільмі Василя Шукшина "Живе такий хлопець".

Белла Ахмадуліна неодноразово виступала на захист переслідуваних владою представників радянської інтелігенції: Андрія Сахарова , Льва Копелева, Георгія Владимова, Володимира Войновича.Її заяви в їх захист публікувалися в "Нью-Йорк таймс", неодноразово передавалися по радіо "Свобода" і "Голос Америки".З 1977 року Ахмадуліна була почесним членом Американської академії мистецтв і літератури.У 1993 році Ахмадуліна підписала "Лист 42-х".

Белла Ахмадуліна була нагороджена орденами Дружби народів (1984), "За заслуги перед Вітчизною" 2-й і 3-го ступеня (2007 і 1997).Її творчість відзначена Державною премією СРСР (1989), премією Президента РФ (1998), премією "Тріумф" (1994), Пушкінській премією фонду А.Тепфера (1994), міжнародними поетичними преміями "Носсіде" (Італія, 1992), "Бріанца" (Італія, 1998), Державною премією РФ (2004) та іншими.

Ахмадуліна була першою дружиною Євгена Євтушенка , пізніше-дружиною Юрія Нагібін.У 1974 році вийшла заміж за театрального художника Бориса Мессерера.З Мессерером вони прожили разом більше тридцяти років.У Ахмадуліної дві дочки-Єлизавета і Анна.Єлизавета закінчила Літературний інститут, живе в Передєлкіно з чоловіком і донькою.Анна закінчила Поліграфічний інститут, працює книжковим ілюстратором.

Белла Ахмадуліна померла 29 листопада 2010 року.